Словник української мови (1927)/гнати
| ◀ гнап | Словник української мови Г гнати |
гнатися ▶ |
|
Гна́ти, жену́, не́ш, гл. 1) Гнать, погонять. Волові дай полови, та жени поволі, а коневі — вівса, та жени як пса. Ном. № 10217. Го́ном гна́ти. Быстро гнать. Харьк. 2) Гнать, прогонять. Хоч правду женуть люде, та правда завше буде. Ном. Молодих рекрут женуть кудись через наше село. Г. Барв. 406. 3) Быстро бежать, ехать. Жене як вітрів батько. МВ. I. 105. 4) Загонять, забивать. Шпиці за нігті гнали і йому муки завдавали. Чуб. III. 335. *5) Вздымать, взбивать. Дівчата й хвилі палицями гнали, а коновка стоїть на воді на одному місці і не рушиться. Крим. 6) — горі́лку. Гнать водку. КС. 1882. I. 225. 7) — го́ни. *Допахивать, допахать го́ни. См. Го́ни. 8) — хи́мороди. См. Хи́мороди 3.