Словник української мови (1927)/гнисти
| ◀ гнипель | Словник української мови Г гнисти |
гнити ▶ |
|
Гни́сти́ и гни́ти, гнию́, є́ш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. I. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.