Словник української мови (1927)/гнівний
| ◀ гнівливо | Словник української мови Г гнівний |
гнівник ▶ |
|
Гнівни́й, а́, е́. Гневный, сердитый. Такий гнівний, — крий мати божа. МВ. I. 99. Червона і гнівна стояла вона. Мир. Пов. II. 65. *Хай не бу́дуть гнівні́. Пусть не гневаются, не сердятся. Ваша милість хай не будуть гнівні на мене. Лепкий. Ум. Гнівне́нький.