Словник української мови (1927)/гній
| ◀ гніздюк | Словник української мови Г гній |
гнійний ▶ |
|
Гні́й, гно́ю, м. 1) Навоз, помет. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, материя. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.
| ◀ гніздюк | Словник української мови Борис Грінченко Г гній |
гнійний ▶ |
|
Словник української мови — Г
гній
Борис Грінченко
1927
Гні́й, гно́ю, м. 1) Навоз, помет. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, материя. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.