Словник української мови (1927)/гнітити
| ◀ гнітисрака | Словник української мови Г гнітити |
гнітитися ▶ |
|
Гніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. I. 466. 2) — те́рен, сли́ви. Сохранять на зиму в кадке с водой, надавив сверху тяжелым деревянным кружком. Гнічені сливи. Чуб. II. 29. 3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві. Стор. 4) Гніти́ти хліб. Подрумянивать. Чуб. I. 123. (Чтобы хліб гніти́ти, берут немного соломы, зажигают и кладут на при́пічку). 5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами. Чуб. II. 263. 6) Гніти́ти на се́рці. Скрывать в душе тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу. Кобел. у.