Словник української мови (1927)/годі
| ◀ годитися | Словник української мови Г годі |
годівельний ▶ |
|
Го́ді, нар. 1) Полно, довольно, баста. Та годі сидіти, та пора летіти. Мет. От Іван і годі її стріляти. Рудч. Ск. I. 136. Ждала, ждала, та й годі сказала. Ном. № 5628. 2) Дальше нечего сказать, баста, да и только. Добре мені так, що годі. МВ. I. 15. Лихо, та й годі. Ном. № 2224. Рай, та й годі. Шевч. 35. Сміх, та й годі. Шевч. 285. 3) Нельзя, невозможно. *4) Не стоит, не годится. Ізза такої пустої причини годі нам, пане полковнику, своєї товариської приязні псувати. Лепкий.