Словник української мови (1927)/голиця

by Борис Грінченко

◀ голитися

Словник української мови Борис Грінченко Г голиця

голиш ▶

Київ: Горно, 1927

Голи́ця, ці, ж. Чистое поле, прочищенное от деревьев место. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574. 2) Кожа, с которой облез, оборван мех. Константиногр. у. 3) = Гони́шна сітка. Браун. 13.