Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/головник

Матеріал з Вікіджерел

Головни́к, ка́, м. 1) = Голова́нь 2. Гадяч. у. 2) Убийца. МУЕ. III. 55. Вх. Зн. 11.