Словник української мови (1927)/голосниця
| ◀ голосник | Словник української мови Г голосниця |
голоснійшати ▶ |
|
Голосни́ця, ці, ж. 1) ? Я ж його (пристріт) викликаю… з вух, з під вух, з голосниць, з під голосниць. ЕЗ. V. 52. 2) Вертикально стоящее бревно в куполе гуцульской церкви. Шух. I. 117.