Словник української мови (1927)/голощік
| ◀ голошіння | Словник української мови Г голощік |
голощок ▶ |
|
Голощі́к, голощо́к, що́ку, м. Гололедица; лед, обнаженный от снегу. На Дніпрі голощік: волами не проїдеш, хиба конячкою. Золотонош. Голощо́ком узя́ти. Придавить морозом непокрытую снегом землю. Волынск. Голощоком як візьме, то померзне картопля у землі. НВолын. у. Голощо́ком узя́тися. Покрыться льдом. Земля у цю осінь узялась голощоком. Полт.