Словник української мови (1927)/голубий
| ◀ голубець | Словник української мови Г голубий |
голубина ▶ |
|
Голуби́й, а́, е́. 1) Голубой. В голубий жупан приберися. Макс. (1849). 108. 2) О масти вола (*и коровы): темно-серый. КС. 1898. VII. 41. *Нехай вона голубі корови з двора продає. Нехай тії голубі телиці з двора продає. Нп. Київщ. Германівка. Ум. Голубе́нький, голубе́сенький. А хто любить чорні очі, а я голубенькі. Мет. 16.