Словник української мови (1927)/гомінка
| ◀ гомін | Словник української мови Г гомінка |
гомінкий ▶ |
|
Гомі́нка, ки, ж. Разговор. Один парубок хотів погомоніть з дівчиною.... почав так: «Чи ваші кури несуться?» — Несуться. — «І наша одна сіра несеться». Тілько й гомінки було. Грин. I. 230.