Словник української мови (1927)/гонкий
Зовнішній вигляд
◀ гонір | Словник української мови Г гонкий |
гонобити ▶ |
|
Гонки́й, а́, е́. 1) = Гінки́й. Тонка, гонка ще й висока, листєм широка. Грин. III. 199. 2) Быстрый (о лошади). Коні гонкі як вітер. Рк. Левиц.