Словник української мови (1927)/гоній
Зовнішній вигляд
◀ гонишний | Словник української мови Г гоній |
гонінник ▶ |
|
Гоні́й, нія́, м. Избранное, в числе нескольких, крестьянским обществом лицо, на обязанности которого лежит собирать в волость крестьян для взноса податей. (Харьк.?).