Словник української мови (1927)/горб
| ◀ горати | Словник української мови Г горб |
горбака ▶ |
|
Горб, ба́, м. 1) Бугор, пригорок, курган. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горб. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Левиц. I. 18. Виори, синку, горбки і долинку. Чуб. III. 451. На плечах горбок має. Ном. № 9116.