Словник української мови (1927)/гордий
| ◀ горделивий | Словник української мови Г гордий |
гордина ▶ |
|
Го́рдий, а, е. 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Ном. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає. Млр. Лит. Сб. 193. *3) — на ко́го, що. Гордый кем, чем. «Як наш Зосим вам не поможуть, то вже ніхто у світі не поможе», — казали горді на свого знахаря. Лепкий. *4) — з чо́го. Гордый, гордящийся чем. Ми були якось горді в наших хлоп'ячих серцях з тієї дядькової ласкавости. Борд. 68.