Словник української мови (1927)/гордість
| ◀ гордій | Словник української мови Г гордість |
гордо ▶ |
|
Го́рдість, дости, ж. Гордость. Нема в його ні крихти гордости. К. ЧР. 74. Почала його розбірати така гордість, що всіх людей, всіх панів і міністрів, і простих хлопів мав за нізащо. ЕЗ. V. 115.