Словник української мови (1927)/горобей
| ◀ горнятко | Словник української мови Г горобей |
горобейник ▶ |
|
Горобе́й, бе́я, б'я́, м. = Горобе́ць. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанці. Чуб. III. 56. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Чуб. III. 58. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Грин. III. 554. Горобі́єнько. Чуб. III. 57.