Словник української мови (1927)/горювати
| ◀ горювання | Словник української мови Г горювати |
горю-дуб ▶ |
|
Горюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Горевать, печалиться, бедствовать. Горювала я з тобою і без тебе буду. Мет. 103. Та вже ж мені докучило в світі горюючи. Нп. Употребляется возвратная форма безлично: горю́ється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246. *2) Усердно, упорно работать, сильно трудиться (о бедняках). Працювала-горювала ціле літо, загорювала свиту, і тую вкрали. Крим. Горюють, горюють цілий вік, і ніколи їм нема спочивку. Крим.