Словник української мови (1927)/горілчаний

by Борис Грінченко

◀ горілка

Словник української мови Борис Грінченко Г горілчаний

горільня ▶

Київ: Горно, 1927

*Горі́лчаний, а, е. Выпивший, подвыпивший. А десь от вночі вертався додому вже добре горілчаний. Стефаник. «З міста йдучи».

Горілча́ний и горільча́ний, а, е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Ном. № 8628. Не любить бджола й духу горільчаного. Сим. 202. 2) Горільча́ний брат. Собутыльник. Черк. у.