Словник української мови (1927)/господарь
| ◀ господарчий | Словник української мови Г господарь |
господарювання ▶ |
|
Госпо́да́рь, ря́, м. 1) Хозяин, владелец, глава в доме. Де господарь не ходить, там нивка не родить. Ном. № 7162. Ой діти ж мої, да біда ж мені з вами, ой да що нема господаря над вами. Чуб. V. 855. 2) Титул прежних князей Молдавии и Валахии. Оттоді то Василь молдавський, господарь волоський… до… кроля польського посилав. АД. II. 101. Ум. Господа́рик, господа́ричок, господа́ренько. Що ж місячик — то господарик, що сонечко — то господинька. Чуб. III. 461. Ой паночку, господарчику, а в чеській землі королем будеш. Гол. II. 30. Ой нема дома господаренька. Гол. II. 33.