Словник української мови (1927)/господарювати
| ◀ господарювання | Словник української мови Г господарювати |
господевий ▶ |
|
Господарюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Владеть, хозяйничать. ЗОЮР. I. 97. А хто дома, той господарює. Нп. Та що ж з тієї хати, коли там господарює лихо та недоля. Левиц. I. 254. 2) Господствовать. Нехай над світом той господарює, в кого душа міцна в міцному тілі, хто правду правим, чистим серцем чує, хто в слові честен, непохибен в ділі. К. МБ. XI. 157.