Словник української мови (1927)/гоц

by Борис Грінченко

◀ готя

Словник української мови Борис Грінченко Г гоц

гоца ▶

Київ: Горно, 1927

I. Гоц, го́ца, меж. Скок! гоп! (при прыганьи, танцах). Не кажи гоц, поки не перескочеш. Чуб. I. 246. Гоца драла, гоца драла. Ном. № 12517.

*II. Гоц, ца, м. Обрыв на воде, водоворот. Люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц і понесли поміж скелі в долину. Коцюб. «Тіні заб. пред.».