Словник української мови (1927)/граблі
| ◀ граблище | Словник української мови Г граблі |
грабляр ▶ |
|
Граблі́, бе́ль и блі́в, ж. мн. 1) Грабли. Части: де́ржівно, конец которого представляет развилину — роскі́п, на концы которого прикреплен вало́к, а в последний вставлены зубці́. Шух. I. 166. В других местностях де́ржівно называется гра́блисько, гра́блище, граби́льно; два другие названия: вало́к і зубки́. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821. 2) Род писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Грабельки́. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати. Чуб. V. 29.