Словник української мови (1927)/граничитися
Зовнішній вигляд
◀ граничити | Словник української мови Г граничитися |
гранка ▶ |
|
*Грани́читися, чуся, чишся, гл. Граничить, быть сопредельным. Границя, — де граничаться поля одного села з другим. Крим.