Словник української мови (1927)/гребінка
| ◀ гребінище | Словник української мови Г гребінка |
гребінний ▶ |
|
Гребі́нка, ки, ж. 1) Гребенка для расчесывания льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. I. 114. Чуб. VII. 409. Виносить вона… гребінку, що коноплі чешуть. Грин. II. 346. 2) У ткущих ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживают нити утка ковра по мере выполнения рисунка». Вас. 171. 3) = Реші́тка 5. Шух. I. 167. 4) Род орнамента в писанке. МУЕ. I. 190. Ум. Гребі́ночка.