Словник української мови (1927)/гризь
| ◀ гризучка | Словник української мови Г гризь |
гризький ▶ |
|
I. Гризь! меж. Выражает грызение. Мнж. 26. Маня і справді, мов мишка, вхопила двома палюшками ядерце, мов та лапками, і гризь його! Сим. 210.
II. Гризь, зя, м. и зі, ж. 1) Ревматизм, ломота в суставах. Маркев. 91. Почне ломить руку або ногу, поки зробиться гризь. Мил. М. 53. У сього гризю дев'ять зубів. Мил. М. 55. 2) Пупочная грыжа. Мил. 31, 32, КС. 1893. VII. 80. Ув. Гризи́ще. Мил. М. 55; Грин. II. 43.