Словник української мови (1927)/гробовик
| ◀ гробовий | Словник української мови Г гробовик |
гробовище ▶ |
|
Гробови́к, ка́, м. *Выходец из гроба (из загробного мира), мертвец, привидение. Як гробовики, ховаються по горищах, по погрібах…, переховують чуже, награблене добро. Мир. ХРВ. 321.