Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/громак

Матеріал з Вікіджерел

Грома́к, ка́, м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = Гріма́к. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.