Словник української мови (1927)/груддя
| ◀ груда | Словник української мови Г груддя |
грудень ▶ |
|
Гру́ддя́, дя́, с. соб. Комки (земли, глины). Дід уже і груддям кидав і палицею. Рудч. Ск. II. 37. Кинувся на незбиту дорогу, набрав груддя. Мир. ХРВ. 129.
| ◀ груда | Словник української мови Борис Грінченко Г груддя |
грудень ▶ |
|
Словник української мови — Г
груддя
Борис Грінченко
1927
Гру́ддя́, дя́, с. соб. Комки (земли, глины). Дід уже і груддям кидав і палицею. Рудч. Ск. II. 37. Кинувся на незбиту дорогу, набрав груддя. Мир. ХРВ. 129.