Словник української мови (1927)/грякнути
| ◀ грякати | Словник української мови Г грякнути |
гряна ▶ |
|
Гря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Грю́кнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. III. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть с грохотом, стуком. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.