Словник української мови (1927)/гряниця
| ◀ гряний | Словник української мови Г гряниця |
гряничитися ▶ |
|
Гряни́ця, ці, ж. Граница. ЗОЮР. I. 106. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9764. Турецькі гряниці. Мет. 473. Пішли хлопці за гряницю, що ми їх кохали. Чуб. V. 308. Ум. Гряни́чка, гряни́ченька. А по той бік гряниченьки француз наступає. Чуб. V. 1196.