Словник української мови (1927)/грясти
Зовнішній вигляд
◀ грянь | Словник української мови Г грясти |
грястиця ▶ |
|
Грясти́, гряду́, де́ш, гл. 1) Быстро и с шумом бежать, ехать. Гряде четвернею коней. Волынск. г. 2) Заимствовано из церк.-слав. яз. Важно идти или ехать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично. К. Псал. 109.