Словник української мови (1927)/грішити

by Борис Грінченко

◀ грішитель

Словник української мови Борис Грінченко Г грішити

грішка ▶

Київ: Горно, 1927

Гріши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Грешить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291. 2) Гріши́ти на ко́го. Подозревать кого, взводить напраслину, грешить. Не гріши на бога — чорт діти забрав. Ном. № 933.