Словник української мови (1927)/губа
| ◀ гу! | Словник української мови Г губа |
губань ▶ |
|
Губа́, би́, ж. 1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Ном. № 368. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Ном. Поцілував Бондарівну у самії губи. Закр. 100. Иногда в значении: рот. Має губу від уха до уха. Ном. № 12982 — рот до ушей. З доброї губи добре і слово. Посл. *Не йде до губи́. В рот не лезет, не идет. Мама з смутним лицем дали мені дуже смачне снідання, та воно не йшло мені до губи. Борд. 100. На всю гу́бу. Вполне, совершенно, сильно, очень. Реве на всю губу. Чуб. III. 382. На всю гу́бу пан. Большой, важный барин. Ном. № 1160. Гріха на всю губу. Шевч. В Галиции — ці́лою губо́ю. Ґазда цілою губою. Ном. № 10101. Роспусти́ти гу́би. Много говорить, врать, сплетничать. А вони вже й роспустили губи; ех, бабська натура! Ном. *В губу́ взя́ти. Отведать. *В губі́ нічо́го не мав. Ничего во рту не было. Гу́бу закопи́лити. а) Надуться, рассердиться; б) заважничать. Ном. № 5084. Роби́ти з губи́ халя́ву. Не исполнять обещания. Не роби з губи халяви. *Моє́ю губо́ю. От моего имени, от меня, моими устами. Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень. Крим. 2) Мн. Гу́би. Грибы. А хто любить губи, губи, а я печериці. Закр. 87. Виросло несчислено багато ріжних губ та грибів. Гн. I. 70. 3) = Губа́ня. Гол. Од. 80, 83. Ум. Гу́бка, гу́бонька, гу́бочка. Мнж. 108. Ув. Губи́ще. *3) То же, что дя́дько. Губи та дядьки роблять невмілі снувальщики на оснівниці. А. Вержбицкий. Екатериносл.