Словник української мови (1927)/гузка
| ◀ гузір | Словник української мови Г гузка |
гузниця ▶ |
|
Гу́зка, ки, ж. 1) Тупой конец в яйце. Ив. 41. Тупой конец веретена. Вас. 153. Грин. II. 318. Тупой конец огурца. Валялися недоїдені гузки з огірків. Мир. ХРВ. 410. 2) Мозоль на пяте. Конотоп. у. 3) Бородавка. Гузки… випікають гузкою веретена. Грин. II. 318. 4) Жировая опухоль. Мил. М. 103. 5) Нижний, задний конец очі́пка, собранный сборками в пучок. Вас. 191.