Словник української мови (1927)/гузно
Зовнішній вигляд
◀ гузниця | Словник української мови Г гузно |
гузнянка ▶ |
|
Гу́зно, на, с. Задница. Ном. № 2995, 2617. *Петро не Петро — волячеє гузно на печі загрузло, мати витягали — вуха обірвали. Пир. у., Кононівка.