Словник української мови (1927)/гульбище
| ◀ гульбини | Словник української мови Г гульбище |
гульбощі ▶ |
|
Гу́льбище, ща, с. Место гуляний, увеселительных собраний, гульбище. Було гульбище на високій могилі… Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. I. 280. У нас над річкою є ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли. ХС. IV. 27.