Словник української мови (1927)/гуркнути

by Борис Грінченко

◀ гуркіт

Словник української мови Борис Грінченко Г гуркнути

гуркота ▶

Київ: Горно, 1927

Гу́ркнути, ну, неш, гл. Однокр. в. от гу́ркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. I. 54. См. Грю́кнути. 2) Крикнуть басом. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.