Словник української мови (1927)/гуртоправ

by Борис Грінченко

◀ гуртом

Словник української мови Борис Грінченко Г гуртоправ

гуртоправець ▶

Київ: Горно, 1927

Гуртопра́в, ва, м. Гуртовщик, пастух, гонящий гурт. *Там стояли гуртоправи з своїми гуртами, а між ними сам хазяїн… Пир. у., Конон.