Словник української мови (1927)/гусар
| ◀ гусаковий | Словник української мови Г гусар |
гусарин ▶ |
|
Гуса́р, ра, м. 1) Гусар. Чуб. V. 426. *Чорна хмара встала, та тож не хмара — молоді гусари — попереду їдуть генорали, а позаду б'ють у барабани. Пир. у., Конон. 2) Род танца. Ум. Гуса́рик. Чуб. V. 716. 3) Гуса́ри на ко́ні. Род детской игры. Ив. 31.