Словник української мови (1927)/гуска

by Борис Грінченко

◀ гусір

Словник української мови Борис Грінченко Г гуска

гусла ▶

Київ: Горно, 1927

Гу́ска, ки, ж. 1) Самка гуся, гусыня. Ном. № 4116. А щоб тебе гуска вбрикнула. Ном. 2) Соль в столбике, ступка соли. МУЕ. I. 98. Гуска соли. Шух. I. 101. 3) Род печенья. Попекли свахи гуски. О. 1862. IV. 34 (Нп.). На тарілку кладе чарку горівки і гуску або колач. Грин. III. 506. 4) Мн. Раст.: Nymphaea alba L. ЗЮЗО. I. 129. См. Лата́ття. Ум. Гу́сонька, гу́сочка. Нароблюють невеличких калачиків довгих (гусочки). О. 1862. IV. 13.