Словник української мови (1927)/густий
| ◀ густи | Словник української мови Г густий |
густина ▶ |
|
Густи́й, а́, е́. 1) Густой, частый, плотный. Хилітеся та густії лози. Мет. 24. Густа каша дітей не розгонить. Ном. Густий гребінець. Густий гай. Мет. 66. Густий, як патока. Густеє покривало. 2) Плотный, сильный. Густий віл. Каменец. у. Де густа рука, не треба і дрюка. Ном. № 7361. Густа земля. 3) Многолюдный. Базарь густий, як ярмарок. Г. Барв. 401. 4) Обильный (об урожае). Врожай того літа не густий удався. Мир. Пов. I. 111. *5) О настойке: крепкий. Не наливай йому такого густого чаю. Крим. Ум. Густе́нький, густе́сенький.