Словник української мови (1927)/гуторити
| ◀ гутник | Словник української мови Г гуторити |
гутю! ▶ |
|
Гу́торити, рю, риш, гл. Разговаривать. К. ЧР. 47. Годі вже вам гуторить про свої смутки. К. ЧР. 33. На нашому хуторі по нашому й гутори. Посл. Зібрались три дівчини на Різдво, гуторять собі. Грин. I. 284.