Словник української мови (1927)/гівняр
Зовнішній вигляд
◀ гівняк | Словник української мови Г гівняр |
гіготати ▶ |
|
Гівної́д, да, гівнори́й, рия, м.; гівнори́йка, ки, ж.; гівня́к, ка́, гівня́р, ра́, м. Жук навозный, Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. II. 27. Вх. Лем. 403.