Словник української мови (1927)/гірниця

by Борис Грінченко

◀ гірництво

Словник української мови Борис Грінченко Г гірниця

гірничий ▶

Київ: Горно, 1927

Гі́рниця, ці, ж. 1) Комната (редкое). У городі Килиї татарин сидить бородатий, по гірницях похожає. АД. I. 169. 2) Чердак на доме или каком-нибудь строении. Сквир. у.

Гірни́ця, ці, ж. Каменоломня. Чигирин. у. Газета «Порядок», 1881, № 246.