Словник української мови (1927)/давній
| ◀ давнитися | Словник української мови Д давній |
давнісінько ▶ |
|
Да́вній, я, є. 1) Давний. Се, може є давній бідний невольник із неволі утікає. Макс. (1849). 45. Вони не так старі, як давні. Ном. № 8645. В давній дуже жив він вік. Котл. *З да́вніх-даве́н. Издавна, давно уже, исстари. З давніх-давен я так роблю. Крим. 2) Древний, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. МВ. I. 16. В давні времена, як ходив по землі Бог з Петром і Павлом. Чуб. I. 56. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. Рудч. Ск. I. 59. 3) Прежний, *былой. Давні пригоди боронять від шкоди. Ном. № 1753. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків. МВ. *Ті старечі, давнього блиску позбавлені очі, тая сіть несчисленних зморшків. Борд.