Словник української мови (1927)/дань
| ◀ данцувати | Словник української мови Д дань |
дар ▶ |
|
Дань, ні, ж. Дань. Колись був у Київі якийсь князь, лицар, і був коло Київа змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. ЗОЮР. II. 27. Дізнались турки, злі недовірки, підписалися до Почаїва що-году дань давати. Чуб. I. 161.