Словник української мови (1927)/даремний

by Борис Грінченко

◀ даремне

Словник української мови Борис Грінченко Д даремний

даремнісінько ▶

Київ: Горно, 1927

Даре́мний, а, е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — в духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.