Словник української мови (1927)/двигтіти
| ◀ двигтіння | Словник української мови Д двигтіти |
двигун ▶ |
|
Двигті́ти, гчу́, ти́ш, гл. Сотрясаться, дрожать. Кахикаючи, вони аж двигтіли, а їх товсті щоки дріжали, неначе по їх ходила дрібна хвиля. Левиц. Пов. 326. Змій той летить, — аж земля двигтить. Грин. I. 192.